Ніч

Катталін вирушає в гущавину, де, за повір’ями, мешкають міфічні істоти. Крок за кроком вона перетинає межу між звичною реальністю та світом нічних переказів, у якому шепіт дерев звучить як попередження, а темрява зберігає давні таємниці. Занурюючись в атмосферу XVII століття, героїня стикається з легендами, забобонами та страхами, які століттями передавалися з вуст у вуста. У цьому лісі будь-яка тінь може виявитися знаком, будь-який звук — підказкою, а кожне неправильне рішення — випробуванням. Чим далі заходить Катталін, тим сильніше розмивається межа між переказами та правдою, і тим важче зрозуміти, хто тут мисливець, а хто — здобич.