Джон Картер: між двох світів

До Джейка Саллі, до Хана Соло, до практично будь-якого героя наукової фантастики, якого можна придумати за дві хвилини або менше, був Джон Картер. Автор Едгар Райс Берроуз, найбільш відомий як творець Тарзана, втілив його в життя в багатосерійній повісті в квітні 1912 року. У 1917 році ця історія була опублікована у вигляді роману «Принцеса Марса». Коли відкривається завіса, на дворі 1881 рік, і багатий ветеран Громадянської війни Джон Картер помер. Його племінник, вигаданий варіант письменника, був викликаний для оголошення заповіту. Серед скарбів, заповіданих племіннику, є щоденник Картера, в якому розповідається історія, що перевершує його найсміливішу уяву. У 1868 році, йдеться в щоденнику, Картер виявив в пустелі Арізони печеру із золотом і загадковими письменами. Переслідуваний ворожими індіанцями апачі і урядовими військами, колишній конфедерат застає зненацька і стріляє в дивно одягненого лисого чоловіка, що ховається в печері. Схопивши світиться амулет з шиї чоловіка, Картер таємничим чином телепортується в іншу пустелю, де він чомусь може стрибати на величезні відстані і, здається, володіє надлюдською силою. Зрештою його осягає істина: «Я на Марсі!». Марс в цей момент охоплений громадянською війною на всій планеті. Людиноподібні жителі міста-держави Геліум чинять опір підступним спробам королівства Зоданга (теж гуманоїди) знищити їх у тисячолітній війні.