Спартак: Кров і Пісок

На початку ми бачимо фракійця в набедреній пов'язці, закутого в кайдани в камері. Над ним - гладіаторський поєдинок і рев радісного натовпу. Чекаючи своєї долі, він згадує... У Фракії невелика римська армія під командуванням Гая Клавдія Глабра входить в село. Фракійці протестують і наказують їм піти, але старійшина вирішує вислухати їх. Глабр просить, щоб Фракія і Рим уклали союз проти завойовника Мітрідата і його людей. Старійшина відповідає, що Мітрідат їх не стосується (він нападає на Рим, а не на Фракію). Глабр йде на компроміс і обіцяє, що якщо вони об'єднають зусилля, то Рим допоможе Фракії проти варварських загарбників, відомих як гети. Наш головний герой виступає вперед і просить Глабра пообіцяти, що всі гети будуть мертві до кінця кампанії. Глабр дає слово. Фракієць повертається до свого дому і повідомляє новину своїй дружині Сурі. Він і його товариші вирушають у дорогу з першими променями сонця. Він урочисто обіцяє, що після цієї війни відмовиться від меча і буде разом з нею вирощувати врожай, кіз і дітей. Вони займаються коханням. Наступного ранку Сура з тривогою виходить на вулицю. Фракієць підходить і питає, що сталося. Їй наснився сон, що він стоїть на колінах перед червоною змією, і життя його витікає. Вона боїться, що це означає, що він загине на війні. Він запевняє її, що це був лише сон; гети поклоняються вовкам, а не зміям. Сура благає його не йти. Він заявляє, що дав слово, що буде воювати.